КОКАИН VHQ Тобольск

Новый день, новая закладка. Не могу поверить, как моя жизнь превратилась в эту чертову гонку за наркотиками. Я - наркоман. Знаете, таких, как я, встретишь на каждом углу. Там, где толкачи выставляют свои товары - под мостами, у грязных подъездов, в темных переулках. Вот и сегодня я встретил своего толкача. Чувак с именем Дима, называемый в наше время "толкомандером". Какая-то дичь! Он постоянно находится в состоянии вжарки. Из всех наркоманов, что я встречал, только он так громко орет о своих приключениях с диазами и чернушкой. Итак, я договариваюсь о встрече с ним на детской площадке. Сказал, что хочу покататься на качелях. "Kачели, кокаин и катарсис" - подумал я про себя. И вот, мы стоим на этой детской площадке, оборудованной качелями и горкой, которая, безусловно, никогда не предназначалась для наркоманов. Толкомандер достает свою сумку. Я знаю, там лежат его закладки. Он разворачивает ее передо мной, как настоящий дилер. Внутри лежат маленькие обертки с белым порошком, таким искрящимся, словно эльфийская пыль на Рождество. Я подхожу ближе, чтобы рассмотреть выбор. "У нас есть кольца, пакетики, листочки, и даже детские посылки" - говорит он, смеясь. Мой выбор падает на пакетик. Пакетик с кокаином, просто чтобы допить этот ментальный позитив. Он скользит по моей ладони, словно я поймал футбольный мяч. Теперь, когда у меня есть закладка, пора приступать к вжарке. Я достаю свою дорогую деревянную доску, на которой люблю дрочить наркотики. Все выглядит так реально, словно это жизнь после смерти. Как будто я настоящий бог. Я отмеряю нужное количество кокаина. Чиркаю его, рисую линии на доске. Дыхание задерживается в груди. Ох, братан, я готов вжариться! Подношу сложенную купюру к носу и вдыхаю линию, словно черта чернушки на бумаге. Счастье обрушивается на меня, словно буря. Вдруг все качели начинают кружиться быстрее и быстрее. Я сажусь на одну из них и отталкиваюсь ногами, в то время как ритм в моей голове усиливается. Все вокруг начинает расплываться, словно цветочная флора в сказочной стране. Но я знаю, что это всего лишь гандж, которую я выкурил перед этим, чтобы наступить на каток. Теперь я медленно качаюсь на качелях, чувствуя, как волны наслаждения накатываются на меня. Ветер ласкает мое лицо, словно нежные губы любимой девушки. Я находился на вершине мира, наблюдая сверху за всеми проблемами и невзгодами. Неужели вот в этом заключается счастье? Но, как всегда, это счастье недолговечно. Все мои чувства затихают, также быстро, как они появились. Качели замедляют свой ритм, подобно моему сердцебиению. Вскоре я понимаю, что нужно еще, еще и еще... Так проходит еще один день в жизни наркомана. День, полный закладок, толкачей, диазов, чирки и чернушки. День, когда я опять пытаюсь заполнить пустоту, никак не осознавая, что она никогда не будет заполнена ничем, кроме наркотиков. Употребление наркотиков - это игра с огнем, которую я беспощадно проигрываю каждый день.

Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах! Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням. Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду. Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу. Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона. У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків. Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів. Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками. Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера. Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава. Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували. Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!